| Головна » Статті » Література |
| У розділі матеріалів: 124 Показано матеріалів: 31-40 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 12 13 » |
|
Лелека пролітала над садибами, полями, лугами...
Вона впевнено летіла вперед: мах крилами, ще один, ще... - Ти куди так поспішаєш, дзьобата? – запитав у білої птахи Вітер. - Чим подалі... - Не зрозумів, – збентежився Північний вітер. - Що ж тут незрозумілого? - запитала птаха. – Чимподалі я лечу, світ за очі. Розумієте? |
|
Кожного року Сонячний Промінчик будить все живе.
Так і цієї весни: тільки Зима на Північний полюс - сонячний хлопчик одягає
картузика і поспішає на Землю.
- Просинайся, - полоскотав квіточку. – Весна іде. - Промінчику! – посміхнувся Підсніжник. – Дякую, що розбудив. |
|
Жив у землі звичайний, червоний, земляний черв’ячок. Звали його Мотузочок. Кожного дня він сумлінно виконував свою роботу: рив у землі дірочки-тунелі. Навіщо їх потрібно рити він не знав, але так жили його батьки, так робили його прадіди, так вчиняли всі його родичі. |
|
На березі річки жила родина жаб. Одного дня у них народилися дітки. Назвали малих жабок Соня, Стрибунець і Квачик.
Кожного дня малеча стрибала по березі річечки, ловила комашок і співала свої жаб’ячі пісні. Так і росли. |
|
Сьогодні
я хочу переповісти тобі історію, яку мені давним-давно розповіла
бабуся. Вона про лебедів: гарних, сильних і вірних птахів, які кожної
весни повертаються на своє улюблене місце гніздування - озеро. |
|
У родині Вогнів народилися дітлахи: вогник-дівчинка і вогник-хлопчик. Назвали їх Іскорка і Вуглик.
Як і всі діти вони любили бігати, стрибати і бешкетувати. Одного разу: |
|
Було це дуже-дуже давно. Земля летіла собі у чорному-пречорному
Космосі і радувала всіх своєю дивною і неповторною красою, бо поміж
усіма іншими вона світилась голубим сяйвом. Зорі та інші планети теж всі
світились, кожна по-своєму, але такої чарівної у тутешніх сузір’ях
більше не було.
|
|
Над річкою росте лоза
Й трави силенна-сила! Сюди якось прийшла Коза — Їдальню тут зробила. А що? Місцинка хоч куди! |
|
Вірш цей поки ще не казка,
Він про ввічливі слова. Тож послухайте, будь ласка, Хоч ця тема не нова. |
|
У дуже красивому місці, серед квітучих полів і чарівних лісів,
стояла собі красива хатка. А в тій хатці жила з мамою і татом маленька
дівчинка Оленка. І була вона такою гарненькою, що всі із захопленням
дивились на неї і милувались. Дівчинка була не тільки гарненькою, мов
лялечка, але й розумною...
|
