| Головна » Статті » Література |
| У розділі матеріалів: 124 Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 12 13 » |
|
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема.
Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?»
От баба й просить діда:
— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка! Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку... Положила баба ту деревинку в колисочку, колише й пісню співає: |
|
В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і
мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він
мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить».
Покинув його й сам поїхав. Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — Що ти таке? А він каже: — Я — пан Коцький. |
|
Жила-була маленька дівчинка. Всі її любили, дарували багато іграшок.
В дівчинки була одна мрія - вона хотіла завести песика, щоб бавитися з ним, виховувати, гуляти. Але батькі на це не були згодні - вони жили в невеликому будиночку, де місця для песика не було. |
|
Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба сиділа
дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають: що зароблять,
то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда: зроби та й зроби їй
солом’яного бичка і осмоли його смолою.
— Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався? — Зроби, я вже знаю навіщо. |
|
Був собі дід та баба і мали собі дочку. Ото чи довго
пожила баба, чи ні, та й здумала вмерти; а як умирала, то своєму
чоловікові казала:
— Як я умру, чоловіче, а ти будеш женитися, то гляди — не бери тої удови, що біля нас живе з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а нашій дитині не буде матір'ю! — Добре, — відказав чоловік, — не буду брати не то її, а й ніякої, і женитися не буду. |
|
Одного разу Вовк пішов гуляти.
Дорогою він знайшов шматок сала. На той час Вовк не був голодним; він обнюхав сало, помацав його лапою й сказав: – Я б тебе, напевно, з'їв, та дуже вже ти солоне. Залишив Вовк сало і пішов далі. Коли йому схотілося їсти, він вже нічого не знайшов. |
|
Був собі один чоловік і мав шестеро синів та одну дочку.
Пішли сини в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід.
Вона й каже:
- А де ж ви будете орати? Я не знаю.
Вони кажуть:
- Ми будемо тягти скибу від дому аж до тієї ниви, де будемо орати,- то ти за тією борозною і йди.
Поїхали. |
|
уло два хлопці: ткач і столяр. І ходили вони
до одної дівки. І дівка сказала їм, що вийти за обох вона не може. І
сказала столярові, щоб зробив їй таку скриню, яка би у повітрі летіла, а
ткач щоб зробив сорочку, яка би була суцільна (та як панчохи). Сказала
їм того, і вони пішли.
Ткач прийшов додому і став думати, як тогу
сорочку зробити. |
|
шов дiд лiсом, а за ним бiгла собачка, та й
загубив дід рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:
- Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка. А ти хто?
- Жабка-скрекотушка. Пусти й мене! |
|
Жив дід та баба, та була у них онучка, та
жили вони край села. Та й унадилась до них лисичка-сестричка брати кури.
Брала вона кури, брала качки, забрала й гуси. Не має вже чого брати.
- Давайте, - каже, - онучку.
Баба плаче, шкода онучки. Приходить дід:
- Чого ти, бабо плачеш? |
