Як жабка Соня знайшла свій талант. - Казки - Література

Як жабка Соня знайшла свій талант.

Як жабка Соня знайшла свій талант

На березі річки жила родина жаб. Одного дня у них народилися дітки. Назвали малих жабок Соня, Стрибунець і Квачик.

Кожного дня малеча стрибала по березі річечки, ловила комашок і співала свої жаб’ячі пісні. Так і росли.
Та з якогось часу Соня почала повертатися зажуреною. Мама-жабка допитувалася:
- Що сталося, донечко?
Соня спочатку відмовчувалася, але одного разу не втрималася:
- Мамо, а чи є у мене якийсь талант?
Мама-жабка здивувалася такому запитанню, але розуміючи, що Соня чекає на нього відповіді, відказала:
- Звісно є.
- Який?
Мама-жабка замислилася…
- От бачиш, - сумно сказала Соня, - і ти не знаєш.
- А хіба обов’язково мати якийсь талант? – запитала мама.
- Звичайно! – вигукнула мала і почала наводити приклади. – От Стрибунець вміє високо стрибати, Квачик – гарно співати. Ти, мамо, - смачно готуєш пиріг із комашок, а батько – будує міцні хатинки…
- Згідна, - погодилася мама, - але талант не завжди видно відразу. Буває, що потрібно чимало часу, щоб знайти свою особливість.
- А коли буде видно мій талант? – запитувала Соня. – Я теж хочу бути особливою!
- Не переймайся, ти обов’язково про нього дізнаєшся. Обіцяю!
Минали дні, малі жабки перетворилися на гарних молодих жаб. Стрибунець і Квачик вже почали будувати окремі хатинки, а Соня все не знаходила собі місця...
Вона навчилася смачно готувати, але не якось особливо, а так як всі; вміла співати, але були жабки, які співали краще.
- Мамо, в чому ж моя особливість? – допитувалася вона у мами.
А мама-жабка вперто повторювала:
- Ти обов’язково дізнаєшся!
- Але коли, мамо? – у відчаї допитувалася Соня. - Я вже доросла…
- Всьому свій час, доню. Всьому свій час…
Через якийсь час жабка Соня вийшла заміж і у неї народилися гарні, маленькі жабки.
Чого тільки не вигадувала вона для малих непосид: і книжечки з листочків робила, і батут сплела із травички…
Ти найкраща мама у світі! – цілували малі жабенята Соню. А сусіди-жабки бачачи, як Соня гарно бавить і виховує дітей, почали приводити до молодої мами своїх нащадків. Так на березі річечки утворився дитячий садок. І вже ніхто з птахів і рослин не дивувався, бачачи вранці як з усіх сторін до хатинки Соні стрибають жабки з дітьми.
- Ну що, знайшла свій талант, доню? – запитала одного разу Соню її мама.
- Так, посміхнулася жабка.

Автор Наталя Гуркіна http://natalyagurkina.ucoz.ua