Черв’ячок Мотузочок - Казки - Література

Черв’ячок Мотузочок

Черв’ячок Мотузочок

Жив у землі звичайний, червоний, земляний черв’ячок. Звали його Мотузочок.

Кожного дня він сумлінно виконував свою роботу: рив у землі дірочки-тунелі. Навіщо їх потрібно рити він не знав, але так жили його батьки, так робили його прадіди, так вчиняли всі його родичі.
Коли день підходив до кінця, Мотузочок лягав у своє довге ліжечко і закривав очі.
Як йому хотілося стати квіточкою і дарувати пилок бджолам! «Тоді б я був потрібним», - думав він. «Але, нічого не вдієш: я народився черв’ячком».
Так і минали дні. Аж ось настало літо. І одного разу, коли черв’ячок рив чергову дірочку, до нього заговорила квіточка:
- Допоможи мені, - попрохала Ромашка. – Розпуши землю біля корінчиків…
- Залюбки, - відказав Мотузочок і старанно розпушив землю навколо корінців квіточки.
- І мені, мені розпуши… - попрохала Волошка.
Черв’ячок і їй не відмовив.
- А нам допоможеш? – з надією запитали маки.
- Звісно!
Цілий день працьовитий черв’ячок розпушував землю навколо рослин. А коли сонечко заховалося за обрій він ледве доповз до ліжечка. «Важкий був день, але скільки корисного я зробив!» - задоволено посміхнувся.
На наступний день Мотузочок знову допомагав квіточкам.
- Що ж діється? – здивовано запитав Волошку. – Мене ніколи стільки не просили про допомогу.
- Спека, - втомлено пояснила квітка. – Дощу немає, а сонечко висушує всю вологу…
Черв’ячок задумався: «А мені завжди прохолодно, адже я під землею». Волошка ніби прочитала його думки:
- Добре тобі, ти живеш під землею, а ми від спеки пропадемо…
- Що ж робити? - забідкався Мотузочок.
- А що тут вдієш? – опустила листочки квіточка. – Ти й так нам допомагаєш. Якби не ти, ми б вже загинули
«Нічого собі!» - здивувався черв’ячок. Він навіть не підозрював наскільки важлива його праця.

У ту ніч він так і не ліг спати. До самого світанку Мотузочок писав листи своїм родичам. А вранці земля ожила: сотні малих черв’ячків старанно рили дірочки-тунелі. Так вони робили м’якенькою скам’янілу землю.

Працьовиті черв’ячки

Дірочки копають….

А рослини на землі

Дощику чекають… - співали черв’ячки, дружно працюючи.

А коли через кілька днів з неба щедро полилася водичка, всі полегшено зітхнули.
- Дякуємо вам, - не могли надякуватися рослини підземним мешканцям. – Якби не ви, ми б загинули!
- Звертайтеся, - відказали черв’ячки. Вони попрощалися і розповзлися по своїм домівкам.
А Мотузочок з тих пір почав пишатися тим, що він черв’ячок.

Автор Наталя Гуркіна http://natalyagurkina.ucoz.ua

Категорія: Казки | Додав: Admin (08 Тра 2011)

Переглядів: 1285 | Теги: наталя гуркіна, сучасні казки для дітей, Черв’ячок Мотузочок, казки | Рейтинг: 0.0/0

Випадкові файли

Летучий корабель.Народна казка...

Новий погляд на здоров'я д...

Праздник 8 марта в детском сад...

Схожі матеріали

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]