Жила-була тітонька Кухня. Але була вона не велика, а маленька іграшкова. Її господарку звали Уляна. Кожного ранку вона готувала для ляльок щось смачненьке: то квітковий пиріг спече, то фруктового супу наварить... Хоча невеличка, а вже господиня!
Тітонька Кухня дуже пишалася маленькою хазяєчкою. Особливо раділа, коли дівчинці вдавалося приготувати нову страву. «Хороша буде господиня», - вихваляла Улянку перед своєю подружкою Люстрою.
- Не розумію, чому ти радієш, - одного разу сказала Люстра. – Дівчинка підросте і забуде про тебе.
Замислилася Кухня, в неї навіть фарба потускніла.
- Неправда! Уляна не така, – сказала згодом.
І тут заговорив Стіл. Він багато років прожив на світі і чимало побачив.
- Люстра права: діти рідко пам’ятають про свої іграшки.
Тітонька кухня заплакала, з її маленького краника почали крапати слізки…
- На жаль, таке життя, - зітхнув Стіл. – Всі ми колись підемо в країну Забуття…
Наступного ранку Улянка знову почала куховарити. Налила у каструльку водички, насипала цукру… і, поглянувши на свою улюблену Кухню, запитала:
- Ти чому сьогодні така сумна?
Не хотілося добрій Кухні засмучувати дівчинку, та Уляна наполягала:
- Поділися. Розкажи, що трапилося.
І тоді Кухня переповіла розмову з Люстрою та Столом.
Улянка лагідно посміхнулася:
- Не переймайся, адже коли я виросту, то у мене теж будуть діти, і ти зможеш вчити готувати мою донечку.
-І правда! – зраділа тітонька Кухня.
Чимало страв вона приготувала разом з Уляною, а коли дівчинка пішла до школи, переїхала жити у коробку.
Минуло багато років... Дівчинка Уляна стала гарною, молодою жінкою, і у неї народилися дітки. В один із днів доросла Уляна зняла з полички картонну коробку і вийняла іграшкову кухню:
- Це тобі, доню, - простягнула Іринці.
- Тітонька Кухня! – захоплено вигукнула дівчинка.
Вона стільки чула про неї від мами!
Уляна посміхнулася:
- Біжи, грайся.
З тих пір не було й дня, щоб Іринка не куховарила. В іграшкових каструльках варилися борщі і супи, а в маленьких тарілочках вимішувалися різноманітні салати.
От так Уляна дотрималася своєї обіцянки: Кухня вчила готувати її доньку.
А пізніше, коли Іринка підросла, зайняла почесне місце на поличці у кімнаті. Але, якщо ще хтось захоче навчитися готувати, добра тітонька Кухня не відмовить, адже у її пам’яті зібрано чимало смачних рецептів.