Наше дитинство і юності роки
Так пролетіли швиденько, як мить.
В школі були вчителі і уроки,
Тут ми училися вчитись і жить.
В школі були друзі й перше кохання
Та неповторні веселощі й сміх,
Пісня крилата... А ось і прощання
З школою, з друзями — зразу для всіх.
Мрія звучить, як чарівна валторна,
Кличе в казковий і зоряний світ.
В кожного доля своя, неповторна —
Ми летимо в свій найперший політ.
Будь до нас, доленько, щира й прихильна,
Щедра на ласку і добрі діла.
Школа, де вчились, від нас невіддільна,
Бо в майбуття з нами разом пішла.
І у житті ніжним спогадом буде
Те, як були ми у школі дітьми...
Роки промчать, та ніхто не забуде
Школу, де вчилися й виросли ми.

Біжать роки, немає спину,
І час минає, наче мить.
Знайшла я стежечку єдину
Моє життя по ній біжить.
Я йду по ній і не шкодую.
Себе я школі віддала.
Шкільний дзвінок я серцем чую
І через терни я пройшла.
Пережила всього багато —
Та школа це зоря моя.
Заходжу в клас і знову свято,
Знов молода й щаслива я!
Навколо мене милі діти
Враз починають щебетать.
Ну, як тут серцю не радіти,
Ну, як від щастя не співать!

Школа! Школа! Це будні і свято.
Це уроки цікаві й весь світ!
Рідна школа — це друзів багато.
Це дитинства і юності цвіт!

Школа! Школа! Дитинство крилате!
І чарівної юності дні.
На тепло і на радість багате,
На веселі розваги й пісні.
Ми жили тут завзято й цікаво.
Всі учились, дружили й росли.
Справ цікавих було в нас на славу!
В школі ми все на світі могли!
Ми не знали де дійсність, де казка,
Бо у мріях чарівних жили.
Зігрівала любов нас і ласка,
З класу в клас ми мужніли й росли.
Вилітаєм, як бджоли на квіти.
Кожен з нас полетить хто куди.
А для школи лишились ми — діти…
Назавжди, назавжди, назавжди…