Вірші про пори року
Весна
А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.
Літо
А незабаром літо! Літо!
Чарівна й радісна пора.
Промінням сонечка зігріте.
Це ж відпочинок, пісня, гра!
В дітей канікули веселі
Та стільки планів та надій…
І вже не всидиш сам в оселі,
Летиш на вулицю мерщій.
Хоч спека там несамовита,
Та є фонтан або ріка.
І бавляться в водичці діти,
Бо манить всіх вода стрімка.
А літо й справді дивне-диво:
Тут грози і веселка є.
Улітку тепло і красиво,
Стежками казочка снує.
Над прозорими росами
Вже летять журавлі.
Дай погрітися, осене,
У твоєму теплі,
Захопитися казкою
В золотому гаю.
Дай натішитись ласкою,
Що від сонечка п’ю.
Осінь срібною ниткою
У повітрі снує.
І останньою квіткою
Серце гріє моє.
Акварелями дивними
Видозмінює все.
І піснями чарівними
Сум у серце несе.
Зима — найтихіша пора, найтихіша.
Природа в глибокому сні.
Тому все навколо стає ще рідніше,
Дорожче й миліше мені.
Немає пташок, щоб красу прославляти,
Метеликів, бджілок нема.
А холод й людей заганяє до хати.
Ну що тут поробиш? Зима!
А всюди так чисто, красиво, казково,
Все іній пухнастий вкрива...
Так тихо і гарно, ну просто — чудово!
Замріяна казка жива!
Джерело http://krasotkina.com
| 
