автор: Чернявська Ксенія

Одного разу на клумбі серед ромашок з’явився стеблинка, зовсім не схожа на звичні квіткові паростки. Вона швидко росла і дуже скоро розгорнула свого першого листочка. Усім стало зрозуміло, що це не ромашка, а якась інша рослина, з більш знатної родини. Минув тиждень, другий, і непрохана гостя випустила назовні по всій стеблинці гострі колючки – ознака важливості і неприступності серед садових квітів. І лише тоді, коли на верхівці колючого стану з’явився перший зелений маленький бутончик, ромашки захвилювалися – тільки тепер вони зрозуміли, з ким мають справу. Це була троянда – найгордіша й найгарніша з декоративних рослин.

«Незабаром вона прокинеться, розкриє свій барвистий бутон, побачить бідне вбрання ромашок, – думали квіти, – і запишається, адже троянда буде найкрасивішою на цій клумбі». Так воно і сталося. Одного ранку з бутончика з’явилися ніжні пелюстки. До вечора вони утворили крихітку квітку. Це було всього лише малятко, дівчинка-трояндочка, що відкрила свої прекрасні очі і капризно глянула навколо себе. Але побачила вона лише зелену траву – ромашки засоромились свого вигляду і поховалися.

- Ах! – зітхнула трояндочка. – Я що, зовсім одна? Де ж я опинилася?

- Ти на клумбі. – ромашки стали повільно і несміливо піднімати свої голови з трави. – Це – твій рідний дім. Ти тут виросла. Ми, ромашки, віддавали твоїм незміцненим кореням вологу і росу, ділилися усім, що у нас є, ростили, як рідну дочку. Так що просимо тебе не бути горделивою і жити з нами в злагоді.

Погодилась троянда. Довго вони росли разом на одній клумбі, поки трояндочка не стала помічати, що вона краща своїх ровесниць-ромашок. Запишалась цим троянда, почала кривдити їх.

- Ви, – каже, – навіть і не порівнюйте себе зі мною! Куди вже вам …

Не витримали ромашки цього і вирішили провчити зніжену красуню.

Одного разу між клумбами прогулювалася дівчинка.

- Слухай, троянда, – каже ромашка, – давай домовимося так – кого з нас похвалить ця дівчинка, та й краще.

- Давай! – Зраділа троянда.

Вона була цілком впевнена у своїй перемозі. Цим трояндочка хотіла ще раз довести свою важливість і значущість на клумбі. Красуня напружила всі свої сили, вирівняла стебло, розправила шипи, змахнула з листя ранкові росинки і розкрила квіточку до самого кінця.

До клумби підійшла дівчинка. У неї в руках був пишний букет квітів.

- Які гарні! – здивувалася вона і простягнула руку до клумбі.

Дівчинка додала в свій букет кілька ромашок і троянду, однак, коли зривала її, то голосно скрикнула:

- Ой!

Гострі шипи квітки боляче кольнули їй долоню.

Дівчинка відкинула троянду в бік.

- Яка колюча та зла квітка! – вигукнула вона.

А ромашки дівчинка віднесла додому і поставила у вазу – нехай і вони хоч трошки попишаються своєю перевагою.

автор: Чернявська Ксенія