Природні загадки.

Взимку скляр прийшов на річку
Наче склом накрив водичку.
Бавитися там не слід –
Бо крихкий на річці _ _ _.
(Лід)

Пані крижана зі стріхи
Ноги звісила для втіхи.
А як сонце припече –
Пані плаче і тече.
(Бурулька)

З неба зірочки летять,
Землю укривають,
А коли прийде весна –
Всі вони розтануть.
(Сніжинки)

Звідкіля у нас на небі
Риби, близнюки, ведмеді?
Лебідь розправляє пір’я.
Це все зоряні _ _ _ _ _ ’_ .
(Сузір’я)

Зранку всіх людей розбудить,
Гріє, пестить і голубить.
А на нього дивишся
І ненавмисно скривишся!
(Сонце)

Я гучно в лісі закричу,
Кричати буду досхочу.
А що це в відповідь луна?
Неначе дражниться _ _ _ _ .
(Луна)

В небі камінці блищать.
Їх не 7 , не 100, не 5.
А як падають униз –
Бажання згадуй, не барись!
(Зірки)

Дощ пройшов, через ставок
Перекинувся місток.
Кольорів у ньому сім,
Він подобається всім!
(Веселка)

Візерунки на вікні він намалював мені,
Я по вулиці гуляв – він за ніс мене щипав.
Хто впізнає невидимку, того, що поруч ходить взимку?
(Мороз)

Темно стало на дворі,
Сяє місяць угорі.
Спати треба, певна річ,
Бо прийшла на землю _ _ _ .
(Ніч)

На небі появилася,
Дощем вона пролилася,
Від землі піднялась парою,
Знов на небі стане _ _ _ _ _ _.
(Хмарою)

Голуба вода тече,
В’ється, наче стрічка.
Здогадалися, що це?
Це глибока _ _ _ _ _.
(Річка)

Здивувалося маля:
Стала білою земля.
Щось кружляє, наче пух,
Наче зграя білих мух,
Та додолу опадає,
Все ретельно укриває.
(Сніг)

Хтось відкрив на небі душ,
Повно на землі калюж.
І на нас водиця ллється.
Як це явище зоветься?
(Дощ)